У Берлінському музеї природознавства провели початкові дослідження метеоритів, зібраних з площі розсіювання, що утворилася внаслідок розпаду астероїда 2024 BX1, який 21 січня 2024 року увійшов у атмосферу Землі на північний захід від Берліна поблизу міста Ріббек. Про це повідомили в прес-релізі на сайті музею.
Повідомляється, що спираючись на карту площі розсіювання, яка була розрахована астрономами з Астрономічного інституту Чеської академії наук, команда дослідників і студентів з Берлінського музею природознавста, Німецького аерокосмічного центру, Берлінського вільного університету, Берлінського технічного університету та Інституту SETI (США) протягом останніх декількох днів зібрала понад 20 фрагментів метеорита для дослідницької колекції Музею природознавства. Мінералогічний та хімічний склад одного зі зразків було проаналізовано за допомогою електронного мікрозонду. Вимірювання показали, що метеорит належить до ахондритів — найменш поширеного підкласу кам‘яних метеоритів, надзвичайно рідкісної групи обритів. 2 лютого знахідка була передана до Номенклатурного комітету Метеоритного товариства для вивчення та підтвердження.
У науковій колекції музею також зберігається перший фрагмент обриту коли-небудь знайденого на Землі. Він впав 14 вересня 1836 року поблизу муніципалітету Обр у Франції. «На основі порівняння з падінням в Обрі ми змогли відносно швидко зробити приблизну класифікацію «ріббекських» метеоритів», — каже доктор Ансґар Грешейк, науковий керівник музейної колекції метеоритів. «Це підкреслює величезну важливість наукових колекцій для досліджень. Поки що в колекціях по всьому світу є матеріал лише з одинадцяти спостережуваних падінь обриту».
Ці метеорити не схожі на типові небесні камені. «Обрити більше схожі на сіруватий граніт і складаються в основному з магнієвих силікатів енстатиту і форстериту», — говорить доктор Крістофер Гаманн, який брав участь у початковій класифікації метеорита і працює у музейному відділі Сонячної системи, зіткнень та метеоритів. «Він майже не містить заліза, а кора плавлення — тонкий, помітний шар підплавленої та знову затверділої речовини, що покриває метеорит і зазвичай дозволяє ідентифікувати його в польових умовах, виглядає зовсім інакше (заув.ред. — вона напівпрозора), ніж у більшості інших метеоритів. Тому обрити важко виявити в польових умовах».
Якщо казати про походження цих метеоритів загалом, то порівняння їх спектрів зі спектрами астероїдів виявило разючу подібність між групою обритів та астероїдами типу E сім‘ї Ніси. Невеликий навколоземний астероїд (3103) Егер також часто розглядається як батьківське тіло обритів. Деякі вчені припускають, що вони можуть походити з найглибшої частини мантії прото-Меркурія.
Відео про аналіз та класифікацію метеорита «Ріббек» (німецькою мовою). Джерело: YouTube-канал Берлінського музею природознавства
Будь першим хто прокоментує